joomla

Семінар-практикум «Патріотичне виховання засобами інтегрованої освітньої діяльності»

Рейтинг користувача:  / 27
ГіршийКращий 

 

 

Семінар-практикум

«Патріотичне виховання засобами інтегрованої освітньої діяльності»

 УЧАСНИКИ:

  • Педагоги дошкіль­ного закладу.

МЕТА:

-         підвищити рівень теоретичної підго­товки педагогів щодо питань патрі­отичного виховання дошкільників в умовах сьогодення;

-         розкрити необхідність посилення громадянського виховання у ДНЗ.

-         удосконалити знання педагогів щодо змісту, принципів, закономірностей, ме­тодів та організаційних форм громадянського виховання дітей дошкільного віку.

  ЗАВДАННЯ:

  • Методичні

-             сприяти оволодінню педагогами осно­вними засобами цілеспрямованого впливу на формування особистості до­шкільників, методикою організації ди­тячого колективу;

-             розширити та уточнити знання з осно­вних напрямів патріотичного вихован­ня дітей дошкільного віку.

 

  • Пізнавальні

-             ознайомити із засобами формування наукової світоглядної і громадської позиції, суспільної активності, залучення до виховного процесу батьків;

 

  • Практичні

-             удосконалити уміння і навички орга­нізації патріотичного виховання до­шкільників.

ХІД СЕМІНАРУ-ПРАКТИКУМУ:

Методист: Ще рік тому ніхто навіть не міг подумати, що така велика хвиля патріотизму охопить нашу країну. Слова «Я — українець», «Україна — моя Батьківщина» донедавна вимовлялися як завчені фрази, без розуміння самої їх суті. Дуже прикро, що саме трагічні події на Майдані Незалежності, Революція гідності, а тепер і війна на сході України змусили нас замислитися над справжнім змістом таких знайомих на слух, а разом з тим, і незрозумілих для нас до кінця висловів. Саме сьогодні доля людини, кожної нації, світової спільноти залежить від духовності й моральності особистості, її порядності та відповідальності, рівня громадянської свідомості, відчуття належності до рідної землі, народу. Тож і не дивно, що зараз, як ніколи, є актуальним питання патріотичного виховання у контексті духовного розвитку особистості.

Щоб діти стали свідомими громадянами країни, творцями своєї долі, необхідно, аби вони за час перебування в дошкільному закладі міцно засвоїли культуру рідного народу, глибоко перейнялися його національним духом, способом мислення і буття.

 1 слайд Тема нашого семінару-практикуму — «Патріотичне виховання до­шкільників засобами інтегрованої освітньої діяль­ності».

2 слайд ми визначимо:

-   сутність процесу патріотичного вихо­вання;

-   принципи організації патріотичного ви­ховання;

-   зміст та основні напрями патріотичного виховання дошкільників;

-   пріоритетні методи і організаційні фор­ми патріотичного виховання.

Скажіть, будь ласка, на вашу думку, чи є у сьогоднішньому житті місце подвигу, героїз­му, патріотизму? (Відповіді педагогів.)

Питання, як виховати справжнього патріота, громадянина України, постає все частіше. Протя­гом семінару кожний з нас спробує дати на нього відповідь.

Актуальність патріотичного виховання

Питання, як виховати справжнього патріота, громадянина України, постає все частіше. Нині як ніколи гостро на­було актуальності виховання громадянина-патріота, відповідального, відданого своїй країні. Цей аспект виховної роботи у практиці сучасних до­шкільних закладів представлено нормативними  документами. Так, у новій редакції Базового ком­понента дошкільної освіти зазначено, що старший дошкільник має орієнтуватися в тому, що рідна країна має свою територію, на якій проживають українці, що мають свою культуру, звичаї, мову.

На думку академіка Семена Гончаренка, «педагогічна драма виховання стрімко перерос­тає в загальнонаціональну трагедію». За даними Державного інституту розвитку сім'ї та молоді майже 30% українських студентів планують на­завжди залишити Україну після навчання, а ще 25% хотіли б поїхати на заробітки за кордон. У цих умовах постає необхідність розв'язання на державному рівні найгостріших проблем, пов'язаних з вихованням патріотизму та форму­ванням національної свідомості населення Укра­їни як основи консолідації суспільства і зміцнен­ня держави.

3 слайд Метою патріотичного вихо­вання є формування у молодого покоління ви­сокої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних іс­торичних діячів, готовності до виконання грома­дянських і конституційних обов'язків.

Щоб досягти цієї мети, виховувати патріотів слід вже з дошкільного віку. Які ж завдання сто­ять перед педагогами дошкільного закладу? (Від­повіді учасників.)

5 слайд Так, патріотичне виховання дошкільників має вирішувати широке коло завдань. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, з якої зароджується любов до рідної краї­ни, а й виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, тра­дицій держави, загальнонародних свят.

Тож сьогодні ми з'ясуємо зміст  патріотичного  виховання дошкільників та засоби, якими по­трібно його здійснювати.

У наукових дослідженнях вітчизняних та за­рубіжних психологів і педагогів доведено важли­вість дошкільного періоду у становленні

особис­тості. Ця теза є ключовою і в змісті державних нормативних документів. Завдання патріотичного виховання дошкільників відповідно до змісту нової редакції Базового компонента дошкільної освіти.

Як ви гадаєте, які особистісні якості та риси характеру притаманні свідомому громадянину й патріоту? (Відповіді учасників.)

Так, йдеться про повагу до батьків, свого ро­доводу, традицій та історії рідного народу; пра­цьовитість; високу художньо-естетичну культуру; патріотичну самосвідомість та громадянську від­повідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, законів Української держави; досконале знання державної мови.

Звичайно, що у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформованими у дитини дошкіль­ного віку. Проте створити фундамент, на основі якого можна формувати майбутнього громадянина-патріота, не лише можливо, а й потрібно.

Психологи аргументовано наголошують на вирішальному значенні дитинства для станов­лення особистості. Зокрема, на думку відомо­го українського вченого, доктора психологічних наук Івана Беха, виховання дитини має розпочи­натися уже з першого року її життя. А дошкільне дитинство, згідно з його висновками, є віковим періодом, коли починають формуватися високі соціальні мотиви і благородні почуття. Від того, як вони будуть сформовані в перші роки життя ди­тини, багато в чому залежить увесь її подальший розвиток.

Зважаючи на те, що в період дошкільного ди­тинства закладаються основи свідомості й самосві­домості, а також ті риси характеру, які й визначати­муть особистість, цей вік має виключне значення для патріотичного виховання. На думку вчених, уже наприкінці дошкільного віку дитина здат­на усвідомлювати і себе саму, і те місце, яке вона на цей час займає в житті. Уже з перших днів жит­тя особистість дитини формується під впливом ма­теринської мови, колискової пісні, бабусиної казки. Підростаючи, дитина бере участь у народних свя­тах і обрядах, засвоює народні пісні, залучається до процесу народної творчості, переймаючи досвід по­передніх поколінь рідного народу. Дитина усвідом­лює суспільні цінності, починає керуватись у своїй поведінці моральними нормами.

4 слайд Цей час є найспри­ятливішим для формування в неї першооснов наці­ональної самосвідомості, а саме:

  • розуміння своєї приналежності до нації;
  • любові та поваги до національної мови, традицій, символіки;
  • основ фундаментальних рис національ­ного характеру.

Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни — завдання надзвичайно складне, осо­бливо, коли йдеться про дітей дошкільного віку. Дошкільний вік як період становлення особис­тості має свої потенційні можливості для фор­мування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Для того щоб визначити специфіку процесу формування у ді­тей любові до Вітчизни, необхідно визначитися у природі самого патріотичного почуття, зокре­ма на основі яких почуттів воно формується або, точніше, без якої емоційно-пізнавальної основи не може з'явитися це складне інтегральне почут­тя. Справді, якщо патріотизм — це почуття прияз­ні, любові до своєї Батьківщини, відповідальності за неї, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до когось чи до чого не будь), любити (рідних, красу довкілля тощо), бути відповідальною (в її малих справах, вчинках).

Завдання 1

Вихователь-методист:  Бути справжнім громадянином- патріотом — це інте­гральна якість особистості. Давайте спробуємо визначити завдання патріотичного  виховання до­шкільників, керуючись новою редакцією Базово­го компонента дошкільної освіти.

6 слайд Для цього утво­римо дві робочі групи за кількістю освітніх ліній, використовуючи кольорові фішки:

  • червона — освітня лінія «Особистість ди­тини»;
  • жовта — освітня лінія «Дитина в соці­умі»;
  • зелена — освітня лінія «Дитина у природ­ному довкіллі»;
  • синя — освітня лінія «Дитина у світі культури»;
  • фіолетова — освітня лінія «Гра дитини»;
  • коричнева — освітня лінія «Дитина в сен­сорно-пізнавальному просторі»;
  • жовтогаряча — освітня лінія «Мовлення дитини».

Утворені групи педагогів працюватимуть над визначенням завдань щодо громадянського ви­ховання дітей дошкільного віку від­повідно до змісту кожної освітньої лінії. (Робота у групах.)

 7 слайдМи визначили завдання, реалізуючи які, можна сформувати повноцінну, національно-свідому особистість, громадянина-патріота України.

8 слайдЗавдання 2

Громадянське виховання як цілісна система ґрунтується на фундаменталь­них принципах. У вас на столах лежать картки, на яких записані загально-дидактичні принципи. З них треба вибрати ті принципи, які забезпе­чать найефективнішу організацію патріотичного виховання. Презентуючи обрані прин­ципи, потрібно розкрити їх зміст та аргументува­ти вибір.

Висновок: Кожен з перелічених принципів патріотичного виховання більшою чи меншою мірою стосується всіх напрямів виховання. Ці принципи є методологічною основою організації патріотичного виховання.

 Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;

принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;

принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;

принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

Принцип  природовідповідності    виховання  означає враху-вання багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип   культуровідповідності,  який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.

Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина. 

Принцип  гуманізму  означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання Його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Принцип демократизму передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності виховного процесу.

Принцип безперервності виховання  означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.

 Завдання З (презентація «Форми та методи патріотичного віховання»)

 Різні форми та методи виховання дітей дошкільного віку забезпечують засвоєння ними знань про рідний народ, Бать­ківщину і на цій основі дають змогу розвивати на­ціональні риси і якості підростаючого покоління.

 Консультація «Форми і методи патріотичного виховання дітей дошкільного віку»         

(Слайд 1)

   Нашій Вітчизні потрібні громадяни з усвідомленням своєї належності до роду, краю, держави, творчі особистості етнонаціонально усвідомлені в полікультурному просторі, здорові й духовно багаті. Виховати таких громадян, “виколисати” з дітей народ, носіїв і продовжувачів його духовності,– основне завдання української національної освіти.

      Формування національної самосвідомості людини запізно починати в школі. Це потрібно робити вже в дошкільному закладі, бо саме в ранньому віці закладається фундамент особистості. Втрачене на цьому етапі надолужити дуже важко. Усвідомлювати своє українство діти повинні змалечку.

     Патріотичне виховання дошкільнят включає передачу дітям знань, формування на їх основі ставлення до Батьківщини та організацію доступної віку діяльності.

Базовим етапом формування у дітей любові до Батьківщини необхідно вважати накопичення ними соціального досвіду життя в своєму місті (селі, селищі), засвоєння певних усталених норм поведінки, взаємовідносин, залучення дитини до світу його культури. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини - місця, де людина народилася.

(Слайд 3)

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

  • формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
  • формування духовно-моральних взаємин;
  • формування любові до культурного спадку свого народу;
  • виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

•  почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дошкільнят - це виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят, ставлення до свого рідного міста.

(Слайд 4)

Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі - розвиток національних рис і якостей молодого покоління.

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; заняття; ігри; розв’язування

проблемних ситуацій; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи; зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи; участь у громадському житті міста та ін.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Якщо патріотизм - це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бутивідповідальною в її малих справах, вчинках). Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об'єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення", можна виділити декілька напрямків:

1)                ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2)                ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3)                ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4)                ставлення до державного устрою.

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

(Сайд 5)

Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

(Сайд 6)

Завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сім'ї були свої обов'язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім'ї".

(Сайд 7)

Дуже важливо, щоб дитина полюбила свій дитячий садок. Відбувається це тоді, коли вихователі з повагою ставляться до кожної дитини, знають її найкращі риси і сприяють їх розвитку у процесі ігор, свят, цікавих занять тощо. Коли перебування у дошкільному закладі стає системою радісних дитячих спогадів.

Приязнь до дитячого садка пов'язана і з тим, як багато діти знають про свій дошкільний заклад, як вони в ньому орієнтуються, чи почувають себе господарями. З цією метою вихователь організовує екскурсії по дитячому садку, знайомить дошкільнят із співробітниками. Діти також повинні знати на якій вулиці знаходиться їх дитячий садок, як і чому вона так називається, що знаходиться поряд із дитячим садком. Знання збагачують почуття дітей, надають їм певність і смисл. Почуття і ставлення стають міцними, якщо діти вкладають свою працю (беруть участь в озелененні ділянки, в оформленні приміщення до свят).

(Сайд 8)

Двір, вулиця,на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв'язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, можна пройти пішки чи треба їхати. Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.

(Сайд 9)

Наступний етап - виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Щоб діти „відчули" своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його.

Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей,  та ін. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („ Хто більше назве країн", „З якої країни гості", „ Чия це казка", „З якої країни ця іграшка"), у вправах типу „ Із різних назв країн визнач нашу країну", „ Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі", „ Як написати адресу на конверті" тощо.

Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі - все це допомагає вирішувати поставлене завдання.

(Сайд 10)

Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити. З відродженням державності України було визначено національно-історичну символіку: герб-тризуб - найдавніший геральдичний символ та синьо-жовтий прапор, кольори якого символізують вроду України, вдачу і долю українців, безкрайнє синє небо та жовті пшеничні поля.

(Сайд 11)

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („ Без верби і калини нема України"), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).

Головна мета цих занять — пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою.Для її реалізації використовуємо спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки "екологічною стежиною", відпочинок "на веселій галявині" з проведенням цікавих ігор. Дошкільнята залюбки долучаються до природоохоронної діяльності. Доброю традицією - стало проведення заходів з участю батьків. Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво.

(Слайд 12)

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером" українського

народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

У народі кажуть: добрий приклад - кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, бажано  до дитсадка запрошувати відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема  є екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.

(Слайд 13)

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Проводяться  бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурси, використовуючи пісні, вірші, наочний матеріал. Дуже добре, якщо після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження.

Відповідь на запитання "Як традиційно зверталися українці до батька-матері, дідуся-бабусі?" - "На Ви" - свідчить про шанобливе ставлення українців до старших людей.

Дуже важливим напрямком у патріотичному вихованні є залучення до традицій народу, до народної творчості.

Український народ має багаті традиції виховання дітей, молоді в патріотичному дусі. Так, у народній українській дошкільній етнопедагогіці знаходимо чимало прикладів того, що вже маленьку дитину виховували як вірного сина своєї Батьківщини. Такі мотиви простежуються вже в колискових піснях: "Рости, синочку, в забаву, козачеству на славу, воріженькам на розправу...".

Багатовіковий визвольний козацький рух сприяв зародженню козацької педагогіки, яка загартовувала національний характер, формувала високі лицарські якості, пошану до старших людей, жінок, виховувала фізично та духовно загартованих, з міцним здоров'ям захисників рідного народу.

(Слайд 14)

Система патріотичного виховання передбачає формування у дітей уявлень з народознавства, складовими якого вважаємо мову, культуру, традиції, мораль, декоративно-прикладне мистецтво, народний фольклор. Засвоюючи матеріальні і духовні цінності, вироблені народом і людством, дитина стає людиною з відповідними рисами характеру і вдачі. Національні цінності сприяють формуванню у дітей національних якостей, у тому числі громадянських і патріотичних. Педагогічний аспект народознавства спрямований на те, щоб діти зрозуміли і серцем засвоїли народну мораль, певні норми поведінки, етику й естетику побуту, культури, оволодівали вміннями і навичками трудової діяльності.

(Слайд 15-17)

Важливим є насичення предметно-просторового середовища, в якому перебуває дитина в умовах дошкільного закладу, предметами українського ужиткового декоративно-прикладного мистецтва(народними іграшками, керамікою, рушниками, вишиванкою, витинанкою, мальовками), та предметами народного побуту.

       Вихователі повинні залучати молодих батьків до вивчення й використання народного досвіду виховання дітей, до освітнього процесу дошкільного навчального закладу через проведення нетрадиційних батьківських зборів, організацію обміну досвідом родинного виховання. Назвемо основні напрямки цієї роботи:

♦    введення най життєздатніших народних звичаїв, традицій в освітній процес сучасного дошкільного навчального закладу;

♦    залучення сучасних батьків до вивчення і використання у родинному спілкуванні кращих зразків мовленнєвої взаємодії з дітьми: українських колискових пісень, забавлянок, примовлянь, формул мовленнєвого етикету.

Виховання на сучасному етапі в Україні - виховання передусім національне. Людина без яскраво вираженого національного характеру — нецікава. Народ без національних рис - безлика, рафінована маса, схожа на дистильовану воду. Завдання українського дошкілля - виховувати творчу особистість, національно-свідомого громадянина.

 

10 слайд Методист: Громадянськие почуття за своєю природою інтегральне, воно об'єднує всі якості особистості: моральні, трудові, розумо­ві, естетичні тощо. Тож його формування перед­бачає всебічний вплив на особистість для отри­мання очікуваного результату. А зараз пропоную створити модель патріотичного виховання як ін­тегрованої системи, керуючись Схемою.

Завдання для педагогів — роз­крити сутність кожного напряму виховання у системі патріотичного виховання. По закінчен­ні роботи кожна група презентує свою складову створеної моделі. Всі схеми вивішують на велико­му аркуші і у результаті утворюють «Модель па­тріотичного виховання».

 11 слайд Презентація моделі громадянського виховання

Виховання у дитини свідомого патріотиз­му неможливе без розумового виховання. Адже це — діяльність вихователя, спрямована на розви­ток інтелектуальних сил і мислення дітей з метою прищеплення культури розумової праці. Розу­мове виховання відбувається у процесі засвоєн­ня знань, але не зводиться до їх нагромадження. Процес здобуття знань і якісне їх поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини.

Розумове виховання  

Комплекс відповідних знань, особистісних якостей та рис характеру, які мотивавують осо­бистість поводитися як свідомий громадянин та патріот:

  • патріотична свідомість, громадянська відповідальність, ініціативність та активність
  • повага до Конституції, законів Української держави, висока правосвідомість
  • досконале знання державної мови, турбота про піднесення її престижу
  • повага до батьків та свого народу, його традицій
  • усвідомлення своєї національної належності
  • дисциплінованість, працьовитість, творчість, турбота про екологію та природу
  • фізична досконалість
  • висока національна культура та культура міжнаціонального спілкування
  • толерантність, шанобливе ставлення до культури, традицій та звичаїв народів України

 

 12 слайд Якщо розглядати патріотизм через понят­тя «ставлення», можна виділити кілька напрямів формування ставлення:

  • до природи рідного краю, рідної країни;
  • до людей, які живуть в рідній країні;
  • до моральних цінностей, традицій, зви­чаїв, культури;
  • до державного устрою.

Кожен із цих напрямів може стати змістом освітньої діяльності з дітьми, і кожен зробить свій внесок в соціалізацію особистості кожної дитини за умови врахування особливостей її розвитку.

Найважливіша складова потенціалу на­ції — здоров'я і фізична підготовка дітей. Основи здоров'я закладаються в період раннього та до­шкільного дитинства. Збереження та зміцнення здоров'я кожного малюка, формування відпові­дального ставлення до здоров'я як найвищої інди­відуальної та суспільної цінності є пріоритетним завданням суспільства, родини та дошкільного на­вчального закладу.

 13 слайд Фізкультурно-оздоровча робота у дошкіль­ному закладі включає різні види діяльності. Най­більш актуальними для громадянського виховання є заняття ознайомлення з козацькою педагогікою.  Козацька педагогіка — феноменальне явище і складова української етнопедагогіки, яка зберегла, передаючи з поколін­ня до покоління, найкращі духовні цінності народу:

  • досвід виховання, формування і навчан­ня особистості;
  • любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, цінніс­не ставлення до Батьківщини — України;
  • шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;
  • непохитну відданість ідеям, принципам народної моралі, духовності — правди­вість і справедливість, скромність і пра­цьовитість тощо;
  • турботу про розвиток національних тра­дицій, звичаїв і обрядів, бережливе став­лення до рідної природи, рідного краю;
  • цілеспрямований розвиток власних фі­зичних і духовних сил, волі, можливос­тей свого організму.

 Патріотичне виховання

14 слайд  Громадянська особистість є одним із критеріїв і результатів патріотич­ного виховання .

Патріотизм постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого наро­ду, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до її історії, традицій, культури, вболівання за її майбутнє.

Важливим напрямом громадянського вихован­ня є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Стар­ших дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, по­яснюють зв'язок людини з минулими і майбут­німи поколіннями, виховують розуміння смислу життя, прищеплюють інтерес до родинних і на­родних традицій.

15 слайд Формування патріотичних почуттів дітей до­шкільного віку має поєднуватися з вихованням їх у дусі миру. У новій редакції Базового компоненту дошкільної освіти зазначено, що кожна країна має свою територію, на якій проживають люди з різ­ним кольором шкіри, волосся, розрізом очей тощо. Вони мають свою культуру, звичаї, мову. Діти ма­ють усвідомлювати, що всі народи світу прагнуть миру і щасливого життя, процвітання рідної краї­ни і всієї планети, турбуються про майбутнє дітей.

16 слайд Ознайомлення з  рідним  містом – один із засобів патріотичного виховання.  А це виховання  любові та приязного ставлення до свого рідного міста,

     свого краю, його історії. .

     Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.

     Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його, організовувати екскурсії.

 17 слайд Правове виховання

Важливим напрямом громадянського вихо­вання є правове виховання дітей, яке полягає у прищепленні їм елементарних правових знань, формуванні найпростіших навичок правової по­ведінки. Правове виховання передбачає ознайом­лення дітей старшого дошкільного віку зі зміс­том їхніх прав, розвиток критичного ставлення до спроб їх порушити (використання авторитарно­го стилю спілкування, приниження гідності тощо).

18 слайд Дошкільний вік як період становлення осо­бистості має свої потенційні можливості для фор­мування вищих моральних почуттів, до яких і від­носиться почуття патріотизму. Саме в цей період становлення особистості, коли формуються осно­ви характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми по­ведінки й моральні якості особистості, зокрема:

  • почуття власної гідності — дитина від­чуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом;
  • почуття сорому — виявляється у ніяко­вості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини — спочатку під впливом зауважень дорослого на кшталт «Як тобі не соромно!», а в старшому до­шкільному віці почуття сорому поєднуєть­ся з почуттям власної гідності і стає стій­ким — «Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»),
  • почуття обов'язку— виявляється у фор­мі емоційних станів, розвиваючись у ді­апазоні від задоволення, яке дитина
  • 3 — 4 років відчуває при схваленні дорос­лим її поведінки, до радості за добрий вчи­нок, допомогу товаришеві, виконане до­ручення (у 5 — 6 років), у дітей 6 — 7 років почуття обов'язку є мотивом їхніх учинків, переживається глибоко, стає стійким. Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйнос­ті, симпатії, відповідальності, сприяє подо­ланню егоїстичних тенденцій у поведінці.

19 слайд Екологічне виховання

  • Формування реалістичних уявлень про яви­ща природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів — важливий напрям у вихованні патріотичної особистості. При озна­йомленні з природою рідної країни слід акценту­вати увагу дітей на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти отримують уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна одразу визначи­ти Україну — «Без верби і калини нема України», які квіти квітнуть на українських полях і луках — кульбабки, волошки, маки. Необхідно виховува­ти у дітей бажання не лише помічати красу рідної природи, а й зберігати та примножувати її, адже це — найголовніше завдання екологічної освіти. Саме тому з дітьми старшого дошкільного віку слід організовувати такі акції і проекти, як «Еко­логічний десант», «Турбота про природу» тощо.

20 слайд Трудове виховання

  • Перш, ніж людина навчиться працювати на благо Вітчизни, необхідно навчити її добросовіс­но виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. Трудове виховання — цілеспря­мований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звич­ки до трудової діяльності. Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що пра­ця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх
  • до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Дитяча праця, на думку Софії Русової, є основою виховання. Старші дошкільники здатні до усвідомлення со­ціальної значущості праці. Це сприяє вихованню відповідальності, почуття обов'язку.

21 слайд Естетичне виховання

  • Одним із засобів громадянського виховання є ознайомлення старших дошкільників із твора­ми образотворчого мистецтва та видатними укра­їнськими художниками. При ознайомлені дітей з творами побутового й історичного жанру, в яких відтворені події та сцени з повсякденного жит­тя, казок, билин, потрібно звертати увагу на час, коли відбувається подія, місце, де вона розгорта­ється, взаємини між дійовими особами. Картини дають змогу показати дітям традиції, побут, спо­сіб життя наших предків, знайомлять дітей з іс­торичними подіями та національними героями.
  • 22 слайд Естетичне виховання — педагогічна діяль­ність, спрямована на формування здатності сприй­мати і перетворювати дійсність за законами краси. Саме у складному вимірі цілісності, єдності пре­красного, у багатоманітності його національних вимірів особистість знаходить місце для реаліза­ції свого художнього потенціалу. Велике значення має створення можливостей для прилучення ді­тей до різноманітних видів художньої діяльності.
  • 23 слайд Ще одним важливим напрямом роботи з ви­ховання любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Насампе­ред слід ознайомлювати дітей з тими людьми, які прославили нашу країну — композиторами, пись­менниками, винахідниками, вченими, мандрівни­ками, філософами, лікарями (на вибір вихователя).
  • 24 слайд Діти мають знати, що український народ — один з найпісенніших народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце посідає піс­ня, яка відображає визначні історичні події, геро­їчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину української душі, передає впевненість і надію на майбутнє. Тож варто з дитинства прищеплювати любов до укра­їнської народної пісні, адже виховання у дітей естетичних почуттів має велику гуманістичну мету — виховання щирості душі, доброти та до­брозичливості. Людина, яка вміє бачити та розу­міти прекрасне, не зможе спотворити красу.

 Практичний модуль

-             25-27 слайд Презентація національних куточків.

-             Відповідальні: вихователі груп

 

28 слайд Підведення підсумків

Вправа «Валіза – кошик – м’ясорубка» (15 хв)

Наш  семінар  підходить до кінця. Я пропоную висловити вам свої враження на стікерах та наклеїти на ватман, де намальовано валізу, кошик та м’ясорубку.

На салатовому стікері написати той найважливіший момент, який кожен з вас особисто виніс із семінару, який він бажає забрати із собою та використовувати у своїй діяльності. Свою відповідь розмістіть, будь ласка, на «валізі».

Малиновий стікер – це те, що виявилось цікавим для вас, але поки що ви не готові застосовувати його в своїй роботі, тобто це те, що необхідно доопрацювати, домислити, «докрутити». Малиновий стікер наклейте на зображення «м’ясорубки».

Помаранчевий стікер – те, що було не потрібним, не цікавим, те, що ви не використовуватиме. Цей стікер необхідно наклеїти на зображення «кошик для сміття»

 

Форма входу

Пошук по сайту

Зараз на сайті

На сайті 102 гостей та відсутні користувачі

Лічильник відвідувачів

877545
Сьогодні
Вчора
За тижд.
Мин. тижд.
За місяць
Мин. місяць
Всі
210
400
610
872927
9102
12226
877545

Ваш IP: 54.224.118.247
Час: 2018-10-22 07:06:37
Счетчик joomla