joomla

Семінар-практикум

Рейтинг користувача:  / 21
ГіршийКращий 

Семінар-практикум для педагогів на тему:

 «Розвиток комунікативності дошкільників».

Мета: актуалізація знань педагогів з питань ефективного спілкування; з’ясування чинників, які позитивно та негативно впливають на розвиток комунікативності у дошкільників; розвиток навичок ефективного спілкування педагога з дошкільниками та дорослими.

 

Матеріал: м’яч, предметні картки.

План проведення:

  1. Привітання. «Ланцюжок асоціацій».
  2. Ознайомлення педагогів с темою і актуальність семінару.
  3. Інформаційне повідомлення  «Що таке спілкування».
  4. Робота з картками.
  5. Інформаційне повідомлення «Розвиток комунікативності у дошкільників».
  6. Вправа «Ефективне спілкування».
  7. Діагностика рівня спілкування.
  8. Вправа «Плітка».
  9. Ігри та вправи, що спрямовані на розвиток комунікативних умінь у дітей.
  1. Притча про каву.
  2. Рефлексія.
  1. Пам’ятка для педагогів «Психологічні правила спілкування».

Хід семінару:

  1. 1.      Привітання. «Ланцюжок асоціацій». Коли ми чуємо якусь інформацію, то кожен з нас по-різному її сприймає. І на будь-яку фразу або слово у нас можуть виникнути різні асоціації. Спробуємо пограти в ланцюжок асоціацій. Я дістану з конверта напис. Це буде перше слово в нашому «ланцюжку». Далі по колу  кожен називатиме свою асоціацію на почуте попередньо слово. Приклади початкових слів: спілкування, друзі, розмова, телефонний дзвінок, родина, любов, дім, дитячий садок.
  2. Ознайомлення педагогів с темою і актуальність семінару. Формування комунікативності – це важлива умова нормального психологічного розвитку дитини. А також одне із завдань підготовки до дорослого життя . Тому  ми сьогодні з вами  будемо спілкуватися на тему : «Розвиток комунікативності дошкільників».
  3. Інформаційне повідомлення  «Що таке спілкування» . Якщо ми хочемо зрозуміти себе, свою природу, індивідуальні особливості, актуальні проблеми, ми порівнюємо себе з оточуючими. У спілкуванні людина вчиться бачити себе. Спілкування – це взаємодія двох або більше людей із метою обміну інформацією, емоційного впливу, регуляції спільної діяльності. Під час спілкування кожна людина навчається регулювати як власну поведінку, так і поведінку тих, із ким контактує. Вона може діяти власним прикладом, заохочувати, стимулювати до співпраці, а може маніпулювати партнером. Спілкуючись, люди поступово взаємно змінюють один одного. Потребу у спілкуванні мають всі люди, а її брак призводить до переживання самотності. Для того щоб спілкування було ефективним, потрібно не тільки вміння говорити, а й слухати. У спілкуванні важливі не тільки слова (вербальність), але й міміка, жести, поза (невербальність).

Спілкування містить 3 сторони:

- комунікативну – це обмін інформацією, думками, почуттями;

- перцептивну – сприйняття співбесідника;

- інтерактивну – організація взаємодії між людьми, узгодження спільних дій, взаємовплив.         

Є люди, які легко контактують, легко знайомляться, розповідають про себе, свої інтереси, захоплення. Інші – важко спілкуються тривалий час, вони втомлюються, намагаються залишитися наодинці з собою, їх працездатність підвищується вдома у тиші. Психологи перших людей називають - екстравертами, других – інтровертами. Екстраверсія і інтроверсія існують водночас у кожній людині, але одна з них завжди домінує. Таким чином, людина живе, розвивається, чогось прагне, досягає певної мети, дорослішає і старіє, спілкуючись з іншими людьми. Без спілкування не можливо б було передавати накопичений досвід. Переживання  самотності виснажує людину, позбавляє віри в майбутнє, у власні можливості. Тривала самотність без спілкування руйнує самоповагу, занурює у сіру безперспективність. 

  1. 4.       Робота з картками. Педагогам пропонують картки з зображенням предметів. Вони повинні скласти слова, які починаються з перших букв  малюнків на карточках. Слова: спілкування, комунікативність, екстраверт, інтроверт, міміка, жести, інформація, контакт, взаємодія, емпатії, рефлексія .
  2. 5.      Інформаційне повідомлення «Розвиток комунікативності у дошкільників». Маленький дошкільник теж має певні етапи розвитку комунікативності , вчиться спілкуватися та жити в навколишньому світі.

3-й рік життя. Формується потреба у спілкуванні з однолітками. Виникає інтерес до дій іншої дитини. З’являється нова форма  спілкування – емоційно забарвлені ігрові дії, за допомогою яких дитина демонструє одноліткові свої вміння та запрошує до спільних дій інших дітей. Збільшується інтерес до особистості дорослих, їхньої діяльності, події життя, внутрішнього світу. Діти виявляють ініціативу до спільної з дорослими гри.   

4-й рік життя. Посилюється потреба у спілкуванні з однолітками. Діти стають чутливішими до потреб та емоційного стану однолітків. Дорослий вже не тільки піклується, а він є партнером зі спільної діяльності, старшим товаришем.    

5-й рік життя.  Усвідомлення дитиною свого місця та ролі у групі однолітків, формується вибіркове ставлення до партнерів у спілкуванні. У стосунках із близькими дорослими діти виявляють впевненість, спокій, у присутності сторонніх – сором’язливість, неспокій. Діти дуже чутливо ставляться до настрою дорослого, його мовлення, рухів.   

6- рік життя.    Провідним новоутворенням комунікативної діяльності є здатність до рефлексії – орієнтація на погляди, думки, почуття інших людей, оцінювання себе з позиції партнерів спілкування. Це дає поштовх для розвитку комунікативних умінь, емпатії, альтруїзму.

7-й рік життя.  Новоутворенням цього віку є – здатність передбачати можливі дії, вчинки та оцінювання з боку оточуючих, що надає спілкуванню усвідомленішого та довільнішого характеру.         

Але є багато факторів, які сприяють виникненню проблем у спілкуванні:

1. Неблагополучні відносини в сім’ї, які проявляються в непослідовності і протиріччях виховання дитини:

-          «Кумир сім’ї» - дитина визиває захоплення батьків, як би він себе не поводив. Звертаються до дитини головним чином ласкавим тоном. Всі бажання виконуються. Життя в цієї родині посвячена дитині. особливості характеру: капризність, зніженість, егоцентризм.

-          «Матусин скарб» - це схоже на кумира сім’ї, але в даному випадку дитина є чиїмсь особистим кумиром. Дитина потрапляє в нелегке становище. Вона відчуває особове відношення до нього з боку кого-небудь з дорослих, але не менш гостро відчуває відсутність такого відношення з боку інших дорослих.

-          «Паїнька» - від дитини чекають в першу чергу дотримання порядку, але яке внутрішнє життя дитини, нікого не хвилює. Постійне лицемірство стає нормою поведінки на все життя. Нерідкі випадки , коли дитина,  зразкова вдома,  скоює протиправні дії.

-          «Хвороблива дитина» -   дитина, яка хворіє тривалий термін,  практично здорова, але в сім’ї продовжують трактувати її  як хворобливу, слабку і від інших вимагають такого ж відношення.

-          «Жахлива дитина» - дитина сприймається як суб’єкт , який  створює проблеми і напружені ситуації. В сім’ї тільки те й роблять, що «приводять її до порядку» безкінечними вироками і покараннями.

-          «Козел відпущення» - для всіх членів родини вона однозначно погана, тому це дає їм право розряджати на ній свою агресію. Дитина при такому спілкуванні перетворюється із «жахливої» в «забиту». Вона починає боятися покарання за будь-яке своє виказування, проступок.

-          «Попелюшка» - із дитини роблять прислугу в будинку. Дитина виростає невпевненою, несамостійною, заздрісною.

 

Вправа «Розшифруй рису характеру» . Загальновідомо, що всі люди різні. І скільки на світі людей, стільки ж і різних характерів. Але є певні риси, які об’єднують багатьох людей, про них навіть складені в народі прислів’я і приказки. Вправа, яку ми з вами виконаємо, має на меті виявити ті риси характеру , що заважають нам бути гарними співрозмовниками. Вам пропонується витягти аркуш, на якому написане прислів’я, і вгадати яка ж це риса характеру , про яку йдеться в прислів’ї.

– В одне вухо входить , в інше виходить. ( Неуважність)

– Моя хата скраю, нічого не знаю.(Байдужість)

– Наговорив сім мішків горіхів, гречаної вовни, та всі неповні. (Брехливість).

 – Бачить чуже під лісом, а не бачить свого під носом. (Заздрощі)

– І риби наловив, і ніг не замочив. (Хитрощі)

– Якби міг, то в ложці води втопив би. (Злість)

– Найшла коса на камінь: коса не вткне, камінь не подасться. (Впертість)

– На словах милості просить, а сам за халявою ніж носить. (Підступність)

– Задер носа і кочергою не дістанеш. (Хвастовитість)

– Заліз у чужу солому, та ще й шелестить. (Зухвалість)        

 Після того, як названі всі риси характеру, учасники викидають їх до кошика непотрібних речей. Так звільняються від негативних рис, які можуть заважати спілкуванню.

 

  1. На особливості спілкування також впливає тип нервової системи, який проявляється в темпераменті дитини:

- сангвініки – характерна підвищена активність, багатство міміки, рухів, емоційність. Такі діти легко сходяться з людьми, хоч і не постійні в своїх прив’язаностях.

- холерики – енергійні, різкі в рухах, у них яскраво виражені емоції. При неблагополучних умовах діти холерики стають запальними, нездібними до самоконтролю, дратівливими, агресивними.

- флегматики – характеризуються низькою активністю, повільністю, спокоєм, постійними прив’язаностями. Діти флегматики важко сходяться з людьми, у них виникають труднощі з проявом своїх почуттів.

- меланхоліки – низька активність, стриманість, приглушеність мови, слабке вираження почуттів. На цьому фоні можуть розвиватися емоційна ранимість, замкненість і відчуження, тривожність і невпевненість в собі. Таких дітей лякають нові обставини і незнайомі люди.

 

Вправа « В літаку». Педагогам пропонується об’єднатися в 3 групи та програти наступні ситуації: « Ви купили квиток на літак, попереду 7 годин польоту, спати ви не хочете, цікавої книги у вас немає, ви звертаєте увагу на сусідку і намагаєтесь зав’язати з нею розмову. Як ви зробите, якщо вашою сусідкою буде літня жінка з онуком 7 років; той, хто читає книгу; молода дівчина, яка слухає плеєр?»

 

3. Психофізиологічні порушення, соматичні і спадкоємні хвороби. Часто ознакою хвороби є:

- нездібність до емпатії;

- відсутність здібності до емоційної саморегуляції і контролю своєю поведінкою;

- багато негативних емоцій і страхів, до яких дитина постійно повертається при спілкуванні;

- відказ дитини від контактів з однолітками, , замкнутість, пасивність;

- прояви підвищеної збудженості з агресивністю, дратівливість, конфліктність, бажання причинити біль;

- рухова розгальмованість;

-схильність до різких коливань настрою, плаксивість, мнимість.

Зовнішньо вся сукупність цих проявів може виражатися в таких кратко сформульованих визначеннях як:

-егоїзм;

-впертість;

 -неврівноваженість;

- агресивність, жорстокість,

-невпевненість в собі  (сором’язливість);

- боязливість;

- брехливість;

- відсутність друзів;

- невміння налагоджувати відносини з братом (сестрою), однолітками.

  1. Вправа «Ефективне спілкування». Але крім вище зазначених факторів велику роль у розвитку спілкованості дошкільника відіграє і педагог. Наскільки він уважний до дитини і зможе підібрати до неї індивідуальний підхід, як він може «почути»  дитину і задовольнити її потреби. Тому ми з вами зараз  об’єднуємось в 2 команди – «пухнастими» і «колючки». Групі «пухнастиків» пропонується протягом декількох хвилин скласти перелік рис, вмінь, чинників, які сприяють ефективному і безконфліктному спілкуванню ; групі «колючок» пропонується записати перелік рис, чинників, які заважають ефективному спілкуванню. 

Негативні чинники:

- конфлікти, сварки;

- непорозуміння;

- роздратування;

- неприйняття колективом;

- важка адаптація;

- невихованість;

- обман;

- неприйняття почуттів інших людей;

- гнітючий клімат, напруження;

- авторитарний стиль;

- авторитет;

- фізичний стан (погане самопочуття);

- психологічне перевантаження;

- пихатість.

Позитивні чинники:

- уміння слухати;

- порозуміння;

- культура людей;

- уміння аргументувати;

- довіра;

- емпатії;

- оптимізм;

- бажання спілкуватись, комунікативність;

- доброзичливі взаємини;

- демократичний стиль;

- гармонія, спокій;

             -гарний стан фізичного здоров’я;

- здоровий  спосіб життя;

- рефлексія.

  1. Діагностика рівня спілкування. Один з позитивних чинників  ефективного спілкування – це вміння слухати іншу людину, тому зараз я пропоную вашій увазі методику «Вміння слухати іншу людину». Читаючи запитання методики,  дайте відповідь «так» чи «ні».

Питання:

1. Чи терпляче ви чекаєте, коли інший припинить говорити і дасть вам можливість висловитися?

2. Чи поспішаєте ви прийняти рішення до того, як зрозумієте суть проблеми? 

3. Чи слухаєте ви лише те, що вам подобається?

4.Чи заважають вам слухати співрозмовника  власні емоції?

5. Чи відволікаєтесь , коли співрозмовник викладає свої думки?

6. Чи запам’ятовуваєте замість основних моментів бесіди якісь несуттєві?

7. Чи заважають вам упередження уважно слухати співрозмовника?

8. Чи припиняєте слухати співрозмовника, якщо з’являються труднощі в розумінні його думки?

9. Чи займаєте ви негативну позицію до того, хто до вас звертається?

10. Чи завжди ви слухаєте співрозмовника?

11. Чи ставите себе на місце співрозмовника, щоб зрозуміти, що його примусило говорити саме таке?

12. Чи враховуєте той факт,  що у вас зі співрозмовником можуть бути різні погляди на предмет обговорення?

13. Чи припускаєте ви, що у вас та у вашого співрозмовника може бути різне розуміння значення слів, які використовуєте під час розмови?

14. Чи намагаєтеся ви з’ясувати, що спричинило суперечку: різні точки зору, постановка запитання тощо?

15. Чи уникаєте ви погляду співрозмовника під час розмови?

16. Чи виникає у вас непереборне бажання перервати співрозмовника і вставити своє слово замість нього, або випередити його у висновках?  

Обробка результатів та інтерпретація.

Ключ: 1+, 2-, 3-, 4-, 5-, 6-, 7-, 8-, 9-, 10+, 11+, 12+, 13+, 14+, 15-, 16-.

Підраховується кількість співпадаючих відповідей.(за кожну відповідь – 1 бал).

6 балів і менше свідчать про низький ступінь вираженості вміння слухати інших, про спрямованість під час спілкування на себе(тобто задоволення своїх домагань, незважаючи на інтереси партнера по спілкуванню). Знижена чутливість щодо оцінювання поточної ситуації: коли потрібно мовчати і слухати, а коли говорити. Необхідне навчання навичок ефективного слухання. 

Від 7 до 10 балів – середній ступінь вираженості вміння слухати співрозмовника. Це вміння швидше виявляється ситуативно й залежить від особистісної значущості (зацікавленості) в отриманні інформації. Є необхідність в удосконаленні навичок та прийомів активного слухання.   

11балів і більше – явно виражені вміння слухати інших незалежно від особистісної значущості інформації, яку отримуєте від співрозмовника. Така людина є ефективним працівником(якщо її діяльність ґрунтується на спілкуванні з людьми).

8. Вправа «Плітка»

        Ведучий виводить за двері 4-х учасників, а решті учасників зачитує «плітку»: «Сьогодні четвер. Погода кепська: хмарно, накрапає дрібний дощик. Настрій поганий, та ще й треба готуватися до завтрашнього іспиту з математики до машино будівельного інституту. А подруги збираються у кіно, на якийсь новий і досить цікавий романтичний фільм. Але весь колектив збирається відпочити у італійському кафе, що розмістилося за кінопалацом. Треба взяти 365 гривень. Я не можу визначитися — куди все ж таки податися. Проблема. Складно. Нудно і сумно».

(Коли з-за дверей виходить перший учасник, один з присутніх розповідає «плітку», яку він щойно слухав. Згодом заходить другий учас­ник, і той, який щойно почув «плітку», розповідає її іншому і т.д.)

Ведучий. Отже, ситуація ніколи не може передатися достеменно. Одна людина , достовірно не запам'ятавши інформації, передає її іншій. А друга цю інформацію трактує по-своєму. І врешті-решт це призводить до пліток.

  1. 9.      Ігри та вправи, що спрямовані на розвиток комунікативних умінь у дітей. «Знайомство». Кожен називає своє ім’я та те, що йому подобається робити.      

«Вгадай» . Один з учасників описує когось, інші повинні вгадати хто це. 

«Привіт» . Учасники гри ходять кімнатою, вітаються одне з одним за руку, промовляють: «Привіт! Як твої справи?» Вітаючись з одним учасником, можна не звільніти руку, тоді як другою рукою почати вітатись ще з кимось. Постійно підтримувати контакт з одним із учасників гри.       

«Який, яка, яке…» Учасники гри поперемінно називають хороші та погані властивості якого-небудь явища, предмета. Наприклад: весна. Перший учасник говорить: «прекрасна», другий – «холодна», третій – «тепла», четвертий  - « дощова» та ін.. по черзі. Слова: весна, зима, дитина, кішка, літо, борщ тощо. 

«Посмішка по колу». Учасники по колу передають одне одному посмішку «Найщиріше побажання». Учасники по колу бажають одне одному щось гарне, але тільки за допомогою жестів та міміки, рухів.   

 «Складаємо історію». Ведучий починає «Жили собі…», наступний учасник продовжує і так далі по колу (по одному реченню). Бажано – оптимістичний кінець історії.    

«Доторкнися..» мета: розвиток навичок спілкування, вміння просити, зняття тілесних зажимів. Діти стають в коло. Ведучий говорить: «Доторкніться до синього (червоні капці,  до спідниці….)» . Всі повинні знайти таку дитину і доторкнутися до неї.

 «Подяка». Учасники по колу висловлюють одне одному подяку.

 «Якщо «так» - поплескай, якщо «ні» - потупоти». Мета: розвиток комунікативних навичок, слухового сприйняття». Дорослий називає речення, а діти повинні оцінити їх і показати своє відношення, якщо вони згодні – плескають в долоні, а якщо ні – тупотять ногами.

« Рома прийшов до бабусі і так зрадів, що образився на неї».

« Сашко відібрав іграшку у Петра і побив його,  Петрик посварився з ним.» «Олені дуже подобається Сергій, тому вона його побила» .

«Максим подарував Дарині цукерки, і вона дуже зраділа». 

«Сергій побачив, що Максим подарував Дарині цукерки, образився, що сам цього не зробив, і тому посварився з Максимом». 

  «Змійка» . Мета: розвиток спритності і координації, вміння діяти разом . Ведучий стає в голові змійки ігроків, які стоять в ряду обличчям в один бік. Ведучий бігає , робить різкі повороти, закручує «змійку». Його ціль – змусити ігроків розчепити руки. Такі діти вибивають з гри.   

«Долонька в долоньку». Мета: розвиток комунікативних навичок, отримання досвіду взаємодії в парах, подолання страху тактильного контакту. Діти стають в пари , обличчям  один до одного, прижимаючи долоньки . з’єднанні вони таким чином , вони повинні рухатися по кімнаті, обходячи різні перешкоди.

«Стежка». Мета: розвиток вміння діяти разом, в команді. Діти діляться на 2 команди, беруться за руки і під музику йдуть по колу. Як тільки музика стихає, вони виконують різні завдання , які говорить ведучий:  «стежка» - діти кладуть руки на плечі тому, хто стоїть попереду , присідають і наклонюють голови вниз; «копна» - діти з’єднують руки в центрі свого кола; «кочки» - всі присідають, обхопивши руками голову. Ведучий дає команди в будь-якій послідовності. Команда , всі ігроки якої першими справилися с завданням, отримують очко. Виграє та команда, у якої більше очків. 

« Назви ласкаво». Дітям пропонується назвати ласкаво один одного.                 

«Як пройти?» Мета: розширення знань про довколишнє, розвиток комунікативних навичок дітей. Дорослий починає гру: У зайчика захворіли вушка. Що він повинен зробити? - Піти до лікаря. – Де його знайти? - В лікарні. – Де знайти лікарню? – І т. д.

«Кухарі». Мета: розвиток комунікативних навичок, почуття приналежності до групи. Всі діти стають в коло – це каструля або миска. Потім діти домовляються, що вони будуть готувати – суп,  компот або борщ. Кожен придумує. ким він буде: картоплею, м’ясом, морквиною… ведучий – дорослий, він викрикує назву інгредієнтів. Названий вискакує в коло, наступний компонент бере за руку його і т. д. Коли всі діти будуть знов у колі, гра закінчується, можна приступати до приготування нового блюда. Дуже добре, якщо ведучий буде виконувати які-небудь дії з «продуктами»: різати, солити, крошити, перемішувати.

 «Доторкнися..» мета: розвиток навичок спілкування, вміння просити, зняття тілесних зажимів. Діти стають в коло. Ведучий говорить: «Доторкніться до синього (червоні капці,  до спідниці….)» . Всі повинні знайти таку дитину і доторкнутися до неї.

«Інтерв’ю». Мета:розвиток комунікативних навичок, активного словника,  вміння вступати в діалог. Діти обирають ведучого, а потім, уявляючи , що вони дорослі люди, по черзі стають на стільчик і відповідають на запитання , які їм буде задавати ведучий. Ведучий просить дитину представитись , розповісти про те, де і ким він працює, є у нього діти чи ні і т. п.

  «Картонні вежі». Мета: розвиток навичок невербального спілкування, вміння погоджувати свої дії. Діти діляться на групи ( не менше 6 чоловік). Їх завдання за допомогою 20 аркушів кольорового картону (6на 10 см.), скотчу побудувати вежу за 10 хвилин. При будівництві говорити не можна. Через деякий час гру можна повторити, але дозволивши вербальне спілкування.

  1. 10.  Притча про каву.

Підходить якось до батька молода дівчинка і каже:

- Тату, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі та проблеми. Я весь час пливу проти течії, у мене більше немає сили…  Що робити?

Батько замість відповіді поставив на вогонь три каструлі з водою. У першу він кинув моркву, у другу поклав яйце, а в третю насипав зерен кави. Через деякий час чоловік витягнув з води моркву та яйце і налив чашку кави з третьої каструлі.

 – Що змінилося? – запитав він доньку.

- Яйця та морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді, - відповіла вона.

– Ні, дитино моя, це лише поверховий погляд на речі. Поглянь – тверда морква, поварившись , стала м’якою. Крихке та рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під дією однакових несприятливих умов – кип’ятку. Так і люди – сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабкими там, де тендітні та вразливі стають сильнішими і витривалішими…

- А як же кава? – запитала донька.

– О! Це найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому середовищі і змінили його – перетворили звичайну воду у чудовий та смачний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин – вони змінюють обставини і перетворюють їх у щось нове та прекрасне, отримуючи користь і знання від ситуації…

  1. 11.   Пам’ятка для педагогів «Психологічні правила спілкування».

1. Бути ввічливим з іншими людьми.

2. Дотримуватися психологічно-просторової дистанції у контакті.

3. Дивитися у вічі співрозмовнику.

4. За необхідності хвалити партнера по спілкуванню.

5. Не характеризувати погано самого себе.

6. Уникати критичного оцінювання особистості партнера.

7. Відстоювати свою точку зору силою аргументації.

8. Не ображатися.

9. Бути толерантними.

10. Не піддаватися емоціям і не провокувати конфлікти.

  1. 12.  Рефлексія.

-          Що нового я для себе дізнався?

-          Що найбільше сподобалось?

-          Що хотів би почути на наступному семінарі?  

 

Література:

  1. Широкова Г. А., Жадько Е. Г. Практикум для детского психолога/Серия «Психологический практикум». Ростов н/Д: «Феникс», 2004.
  2. Панфилова М. А. Игротерапия общения: Тесты и коррекционные игры. Практическое пособие для психологов, педагогов и родителей /М. А. Панфилова. – М. : «Издательство ГНОМ и Д», 2010.
  3. Баранова Н. П. Тренінги для вчителів з педагогічної майстерності. - Х.: Вид. група «Основа», 2009.
  4. Соціалізація дошкільників в умовах ДНЗ/ Уклад. Т. Гончаренко.- 2-ге вид. стереотипне. – К.: Вид. дім «Шкільний світ»: Вид. Л. Галіцина, 2006.
  5. // Психолог дошкілля №9, вересень 2012. Комунікативна компетентність сучасного вихователя.
  6. //Психолог дошкілля №8, серпень 2013. навчання педагогів ефективних форм взаємодії.
  7. // Психолог дошкілля № 5, травень 2013. Учимося розуміти одне одного.   

 

 

 Ігри та вправи, що спрямовані на розвиток комунікативних умінь у дітей.    «Знайомство». Кожен називає своє ім’я та те що йому подобається робити.      

«Вгадай» . Один з учасників описує когось, інші повинні вгадати хто це. 

 

«Привіт» . Учасники гри ходять кімнатою, вітаються одне з одним за руку, промовляють: «Привіт! Як твої справи?» Вітаючись з одним учасником, можна не звільніти руку, тоді як другою рукою почати вітатись ще з кимось. Постійно підтримувати контакт з одним із учасників гри.      

«Який, яка, яке…» Учасники гри поперемінно називають хороші та погані властивості якого-небудь явища, предмета. Наприклад: весна. Перший учасник говорить: «прекрасна», другий – «холодна», третій – «тепла», четвертий  - « дощова» та ін.. по черзі. Слова: весна, зима, дитина, кішка, літо, борщ тощо. 

 

«Посмішка по колу». Учасники по колу передають одне одному посмішку «Найщиріше побажання». Учасники по колу бажають одне одному щось хороше, але тільки за допомогою жестів та міміки, рухів.   

 

 «Складаємо історію». Ведучий починає «Жили собі…», наступний учасник продовжує і так далі по колу (по одному реченню). Бажано – оптимістичний кінець історії.    

«Кінолента». Мета: розвиток невербальних засобів спілкування, розвиток пам’яті. Діти сідають в коло і створюють кіно «з першого слова» перша дитина говорить слово, друга повинна повторити і добавити своє, третя – повторити перші 2 слова і сказати свої і т. д. коли всі діти проговорять , вони повинні показати фільм за допомогою пластики і міміки.  

 

«Подяка». Учасники по колу висловлюють одне одному подяку.

 «Якщо «да» - поплескай, якщо «ні» - потупоти». Мета: розвиток комунікативних навичок, слухового сприйняття». Дорослий називає речення, а діти повинні оцінити їх і показати своє відношення, якщо вони згодні – плескають в долоні, а якщо ні – тупотять ногами.

« Рома прийшов до бабусі і так обрадувався, що образився на неї».

« Сашко відібрав іграшку у Петра і побив його,  Петрик посварився з ним.» «Олені» дуже подобається Сергій, тому вона його побила» .

«Максим подарував Дарині цукерки, і вона дуже порадувалась». 

«Сергій побачив, що Максим подарував Дарині цукерки, образився, образився, що сам цього не зробив і тому посварився з Максимом». 

 

 «Змійка» . Мета: розвиток ловкості і координації, вміння діяти согласовано. Ведучий стає в голові змійки ігреків, які стоять в ряду лицем в одну сторону. Ведучий бігає , робить різкі повороти, закручує «змійку». Його ціль – заставити ігреків розчепити руки. Такі діти вибивають з гри.   

«Долонька в долоньку». Мета: розвиток комунікативних навичок, отримання опиту взаємодії в парах, подолання страху тактильного контакту. Діти стають в пари , лицем один до одного, прижимаючи долоньки . з’єднанні вони таким чином , вони повинні рухатися по комнаті, обходячи різні перешкоди.

«Стежка». Мета: розвиток вміння діяти разом, в команді. Діти діляться на 2 команди, беруться за руки і під музику йдуть по колу. Як тільки музика стихає, вони виконують різні завдання , які говорить ведучий:  «стежка» - діти кладуть руки на плечі попередустоячему , присідають і наклонюють голови вниз; «копна» - діти з’єднують руки в центрі свого кола; «кочки» - всі присідають, обхопивши руками голову. Ведучий дає команди в любий послідовності. Команда , всі ігроки якої першими справилися с завданням, отримують очко. Виграє та команда, у якої більше очків. 

« Назви ласкаво». Дітям пропонується назвати ласкаво один одного.                 

 

«Як пройти?» Мета: розширення знань про довколишнє, розвиток комунікативних навичок дітей. Дорослий починає гру: У зайчика захворіли вушка. Що він повинен зробити? - Піти до лікаря. – Де його знайти? - В лікарні. – Де знайти лікарню? – І т. д.

«Кухарі». Мета: розвиток комунікативних навичок, почуття приналежності до групи. Всі діти стають в коло – це каструля або миска. Потім діти домовляються, що вони будуть готувати – суп або компот, або борщ. Кожен придумує ким він буде: картоплею, м’ясом, морквиною… ведучий – дорослий, він викрикує назву інгредієнтів. Названий вискакує в коло, слідуючий компонент бере за руку його і т. д. коли всі діти будуть знов у колі, гра закінчується, можна приступати до приготування нового блюда. Дуже добре, якщо ведучий буде виконувати які-небудь дії з «продуктами»: різати, солити, крошити, перемішувати.

 

 «Доторкнися..» мета: розвиток навичок спілкування, вміння просити, зняття тілесних зажимів. Діти стають в коло. Ведучий говорить: «Доторкніться до синього (червоні капці,  до юбки….)» . Всі повинні знайти таку дитину і доторкнутися до неї.

«Інтерв’ю». Мета:розвиток комунікативних навичок, активного словарю,  вміння вступати в діалог. Діти обирають ведучого, а потім представляючи , що вони дорослі люди, по черзі становляться на стільчик і відповідають на запитання , які їм буде задавати ведучий. Ведучий просить дитини представитись , розповісти про те, де і ким він працює, є у нього діти чи ні і т. п.

  «Картонні вежі». Мета: розвиток навичок невербального спілкування, вміння согласовувати свої дії. Діти діляться на групи ( не менше 6 чоловік). Їх завдання за допомогою 20 аркушів кольорового картону (6на 10 см.), скотчу побудувати вежу за 10 хвилин. При будівництві говорити не можна. Через деякий час гру можна повторити, але дозволивши вербальне спілкування.

 

–        В одне вухо входить , в інше виходить.

 

–        Моя хата скраю, нічого не знаю.

 

–        Наговорив сім мішків горіхів, гречаної вовни, та всі неповні.

 

 – Бачить чуже під лісом, а не бачить свого під носом.

 

– І риби наловив, і ніг не замочив.

 

– Якби міг, то в ложці води втопив би.

 

– Найшла коса на камінь: коса не вткне, камінь не подасться.

 

– На словах милості просить, а сам за халявою ніж носить.

 

– Задер носа і кочергою не дістанеш.

 

– Заліз у чужу солому, та ще й шелестить.

 

 

 

Форма входу

Пошук по сайту

Зараз на сайті

На сайті 87 гостей та відсутні користувачі

Лічильник відвідувачів

847158
Сьогодні
Вчора
За тижд.
Мин. тижд.
За місяць
Мин. місяць
Всі
408
490
2313
841153
9016
33182
847158

Ваш IP: 54.198.96.198
Час: 2018-08-16 09:01:24
Счетчик joomla